Підручники з психології :: Психологія сім’ї

про навколишнє середовище можна, спираючись тільки на його

власні уявлення;

· відмови від поради, від того, щоб брати на себе відповідальність

за все, що відбувається в сім’ї клієнта, у противному разі у клієнта

замість активного намагання вирішити проблему може сформу-

ватися пасивне ставлення до неї; при цьому будь-які невдачі мо-

жуть приписуватись консультантові, що підриває його авторитет;

· уникнення дружніх стосунків з клієнтом з метою збере-

ження об’єктивної і відстороненої позиції, необхідної для ефек-

тивного вирішення проблем клієнта;

· правоти клієнта, неможливості списати неуспішне консульту-

вання на неправильну гру клієнта, його впертість, неточне тлума-

чення проблем тощо.

У результаті психолог-консультант створює атмосферу доброзич-

ливої довіри і як компетентніша у проблемі людина (завдяки про-

фесійній навченості) допомагає клієнтові віднайти шляхи її вирішен-

ня, подолати труднощі сімейного життя.

Психолог Ю. Альошина [1] вирізняє кілька груп методів і прийо-

мів психологічного консультування сім’ї: загальні навички психо-

логічного впливу; неспецифічні прийоми роботи консультанта; спе-

ціальні прийоми і методи психологічного консультування.

Загальні навички психологічного впливу пов’язані насамперед з

дотриманням правил ведення консультативного прийому на основі

етичних і професійних норм і принципів. При цьому вербальна і невер-

бальна поведінка психолога допомагає створити сприятливий психоло-

гічний клімат бесіди, конструктивно проаналізувати ситуацію, з’ясувати

істинні причини виникнення проблеми, сформувати у клієнта впевненість

у дієвості психологічних рекомендацій і бажання скористатися ними.

Недостатнє оволодіння психологом відповідними навичками консульта-

ційної бесіди може призвести до типових помилок [1; 10]:

· не встановлено необхідного психологічного контакту, що пере-

шкоджає створенню атмосфери доброзичливості і довіри;

· перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її

сутності, подання рекомендацій, що ігнорують мотиви й інтере-

си клієнта;

· авторитарність щодо співрозмовника, нав’язування йому своєї

думки, невміння вислухати, створення перешкод для роз’яснен-

ня й обгрунтування клієнту свого погляду;