Особливості взаємин членів сім’ї так само впливають на психічний
розвиток дитини. Так, О. Варга [3], спостерігаючи за дітьми, які страж-
дають на нічний енурез, виявила, що невротичний синдром у дитини
стає умовно бажаний і для батьків, витісняючи негаразди у сфері
власних інтимних стосунків.
У неповній сім’ї мати може проектувати свої стосунки з колишнім
чоловіком на сина, оцінюючи його негативно (“такий самий, як бать-
ко”) або, як зазначають О. Бодальов і В. Столін [15], ставлячись до
сина-підлітка як такого, що “замінює” чоловіка (вимагаючи постійної
уваги до себе, виявляючи нав’язливе бажання постійно бути в това-
ристві сина, прагнучи обмежити його контакти з однолітками).
Дисгармонійні стосунки в сім’ї часто призводять до того, що ок-
ремі її члени використовують дитину для вирішення власних проблем.
Дослідники, які вивчали психологію таких родин, виокремили три
форми негараздів, що спостерігаються у цих родинах [5]:
· суперництво (прагнення двох або більшої кількості членів
сім’ї забезпечити собі виключне становище, боротьба за яке
набирає затяжного, хронічного характеру);
· уявне співробітництво (зовнішня удавана відсутність усклад-
нень у сімейних стосунках, що обертається на конфлікти в разі
настання переломних для сім’ї подій — хвороби когось із чле-
нів сім’ї, підвищення по службі одного з подружжя і пов’язане
з цим збільшення робочого часу тощо);
· ізоляція (психологічне відокремлення одного чи більшої кіль-
кості сім’ї один від одного, з якими підтримуються лише фор-
мальні стосунки, необхідні, скоріше, ділові контакти).
Дослідник О. Добрович [5] зазначає, що для дитини в такій “важ-
кій сім’ї” часто передбачені фіксовані ролі — “кумир сім’ї”, “мамин
(татків, бабусин тощо) скарб”, “жахлива дитина” тощо, які часто від-
бивають взаємини дорослих членів сім’ї.
Так, зведення дитини в ранг “кумира сім’ї” часто спричинюється
суперництвом дорослих, коли кожний з них, демонструючи виняткову
турботу про дитину, намагається утвердити своє верховенство в сім’ї
або уявне співробітництво (коли всі зацікавлені зберігати удавану
відсутність ускладнень і загальне замилування дитиною виконує фун-
кцію фактора, що “цементує” сім’ю).
Граючи роль “маминого (таткового, бабусиного тощо) скарбу”, ди-
тина стає чиїмсь особистим кумиром, що найчастіше свідчить про су-
44