рення сімейних проблем; урахуванням їхньої думки; готовністю бать-
ків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх
успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем.
Відхилення від демократичного стилю в бік авторитаризму, лібераль-
ної вседозволеності чи надмірної центрації на дитині спричинює
відповідні деформації її особистості.
Так, В. Гарбузов вирізняє три типи неправильного виховання,
що практикуються батьками дітей, хворих на неврози [4]:
· А (неприйняття, емоційне відторгнення) — неприйняття індиві-
дуальних особливостей дитини у поєднанні з жорстким контро-
лем, регламентацією життя дитини, нав’язуванням їй єдиного
правильного (з погляду батьків) типу поведінки; поряд із жор-
стким контролем цей тип може поєднуватися з недостатнім
рівнем контролю, байдужістю, цілковитим потуранням;
· Б (гіперсоціалізація) — тривожно-недовірлива концентрація
батьків на стані здоров’я дитини, її соціальному статусі, очіку-
ванні успіхів часто з недооцінюванням індивідуальних психоло-
гічних особливостей дитини;
· В (“кумир сім’ї”) — центрація батьків на дитині, потурання її
примхам, іноді на шкоду іншим дітям або членам сім’ї.
Дослідники А. Лічко [10] і Е. Ейдеміллер [19] припускають крім
виховання за типами “кумир сім’ї” (у їхній інтерпретації — “поблаж-
лива гіперпротекція”) і “емоційне відторгнення” існування таких сти-
лів виховання (особливо несприятливих для підлітків з акцентуаці-
ями характеру і психопатіями):
· гіпопротекція (недостатність опіки і контролю за поведінкою
дитини, брак чи відсутність уваги, тепла, турботи про фізичний і
духовний розвиток дитини, невключеність у її життя);
· домінуюча гіперпротекція (поєднання загостреної уваги до
дитини з великою кількістю обмежень і заборон, що призво-
дить до формування нерішучості, несамостійності дитини чи до
яскраво вираженої реакції емансипації);
· підвищена моральна відповідальність (покладання відпові-
дальності на дитину за життя і благополуччя близьких, що не
відповідає віку й реальним можливостям дитини; очікування від
дитини великих досягнень у житті на тлі ігнорування її потреб
та інтересів).
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль
виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на про-
41