Підручники з психології :: Психологія сім’ї

Численними дослідженнями доведено перевагу першого підходу

до виховання дітей.

Дитина, яка позбавлена любові, має менше можливостей для досяг-

нення високої самоповаги, створення стійкого, позитивного Я-образу,

побудови теплих стосунків з іншими людьми. Вивчення особистості

людей, які страждають на невротичні розлади, відчувають труднощі у

спілкуванні та професійній діяльності, свідчить про те, що всі ці яви-

ща набагато частіше виявляються в людей, яким у дитинстві бракува-

ло батьківської уваги і тепла.

Недоброзичливість або неуважність, мало того, жорстоке повод-

ження батьків із дітьми викликає в останніх неусвідомлювану воро-

жість, що спрямовується зовні (наприклад, трансформується в агре-

сивні дії не тільки проти батьків, а й проти сторонніх людей) або все-

редину і виявляється в почутті провини, тривоги, низькій самоповазі

тощо [9].

За віссю “тривожність — стримування” в першому випадку

батьки впливають на дитину через похвалу, пояснення їй наслідків її

дій, обгрунтовують свої вимоги. У другому випадку тактика стримуван-

ня припускає застосування батьківської влади через наказ, насильство,

фізичне покарання, батьківський контроль над бажаннями дитини.

Психолог Д. Баумрінд виявила три моделі поведінки дітей за-

лежно від особливостей поведінки батьків [14]:

· модель І — діти з високим рівнем незалежності, зрілості, упев-

неності в собі, активності, стриманості, допитливості, доброзичли-

вості, які вміють розбиратися в оточенні;

· модель ІІ — діти, недостатньо впевнені в собі, замкнені й недо-

вірливі;

· модель ІІІ — діти, не впевнені в собі, не виявляють допитливості

і не вміють стримуватись.

Здійснивши дослідження, Д. Баумрінд вирізнила чотири показни-

ки поведінки батьків, що впливають на формування у дітей певних

рис (рис. 3.1):

· контроль — високий бал за цим показником означає істотний

вплив батьків на діяльність дітей, послідовність у висуванні до

них вимог;

· вимога зрілості — високий бал за цим показником свідчить

про те, що батьки висувають вимоги, що сприяють формуван-

ню у дітей зрілості, незалежності, самостійності, високого рівня

здібностей в інтелектуальній, соціальній та емоційній сферах;