Розрізняють такі рівні психологічного здоров’я сім’ї:
· норма, що умовно визначається ступенем розвитку індивіду-
альних і групових процесів, у межах яких, з одного боку, спос-
терігаються узгодженість і задоволення потреб членів сім’ї, а
з іншого боку — їх соціальна (внутрішньосімейна) активність;
· відхилення від норми, що характеризується перевагою інди-
відуальних процесів над соціальними (внутрішньосімейними), ча-
стковою узгодженістю дій членів сім’ї;
· відсутність психологічного здоров’я сім’ї (психологічне не-
здоров’я), що полягає в її нездатності самостійно коригувати
дезорганізуючі дії її членів, переважанні внутрішньосімейного
дискомфорту і практично повній автономності дій членів сім’ї
щодо задоволення суто індивідуальних потреб.
Психологічно здоровій сім’ї притаманні такі властивості: гуман-
ність (турбота й увага до людини як найвищої сімейної цінності), гар-
монійність (високий рівень сумісності членів сім’ї), життєздатність (стій-
кість проти впливу зовнішніх дестабілізуючих факторів) та ін.
До показників, за якими оцінюють психологічне здоров’я
сім’ї, належать:
· подібність сімейних цінностей, ціннісно-орієнтаційна єдність;
· функціонально-рольова узгодженість;
· соціально-рольова адекватність, або міра здійснення очікувань
членів сім’ї стосовно один одного, відсутність конфліктів між
роллю й особистістю;
· адаптивність, або міра пристосування до соціально-психоло-
гічного клімату сім’ї після перебування в іншому середовищі,
особливо кризовому, прагнення зберегти комфортні емоційні
сімейні стосунки;
· емоційна задоволеність шлюбом, сімейними стосунками;
· спрямованість на сімейне довголіття, усвідомлене прагнення до
нових (найближчих і перспективних) сімейних цілей.
Таким чином, психологічно здорова сім’я (така, що успішно функ-
ціонує), створює умови для реалізації потенціалу кожного її члена, оп-
тимальну модель для оволодіння соціальними навичками, що може
бути перенесена в зовнішнє середовище. Межі між підсистемами в
такій сім’ї досить прозорі для забезпечення спілкування між підсис-
темами і із зовнішнім середовищем і досить недоторканні для під-
тримки їх автономності; сім’я з повагою ставиться до правил, що виз-
начають відносини між підсистемами і внутрішні процеси в кожній
з них [1].
27