intimus — внутрішній) характеризується для індивіда виокремленням
себе зі своїм складним, самостійно сконструйованим внутрішнім сві-
том і правом на самоактуалізацію.
Відповідно розрізняють зрілу і незрілу форми любові. У зрілій
любові єдність подружньої пари досягається при збереженні ціліс-
ності їхньої особистості, індивідуальності, у незрілій любові — за
рахунок порушення цієї цілісності, як зазначає Е. Фромм [16], симбіо-
тичного зв’язку, коли партнери обирають позицію “жертви” і “тира-
на”, крайнім проявом яких є мазохізм і садизм.
Хоча шлюб з любові утвердився як усталений стереотип не тільки
в популярній, а й у спеціальній літературі, згідно з даними соціологіч-
них досліджень С. Голода [3], тільки 39,1 % опитаних ним чоловіків і
49,6 % жінок назвали любов основним мотивом взяття шлюбу. Інші
мотивували його почуттям жалю до партнера, спільністю інтересів і
поглядів, очікуванням народження дитини.
Аналіз впливу шлюбно-сімейної мотивації на задоволеність шлю-
бом свідчить, що серед тих, хто уклав подружній союз з любові і за
спільністю поглядів водночас, найбільше задоволених шлюбом.
За дослідженнями Е. Ейдеміллера [18], у сім’ях, де спостерігають-
ся порушення в нормальній реалізації сімейних функцій (у так званих
дисфункціональних сім’ях) і відповідно незадоволеність шлюбом, при-
чини створення сім’ї були іншими (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Психологічні особливості створення дисфункціональних сімей
(за Е. Ейдеміллером)
Мотив взяття шлюбу
Частка з опитаних
в дисфункціональних сім’ях
шлюбних партнерів, %
Втеча від батьків
50
Почуття обов’язку
49
Самотність
26,6
Наслідування традицій (ініціатива батьків)
25
Любов
9,3
Престиж, пошук матеріальних благ
5,3
Помста колишньому коханому(ій)
3,1
19