схильності, правила стосунків з родичами. Усе це утруднюється через
інфантилізм значної частини молоді (невміння виконувати сімейні
обов’язки, залежність від батьків). Вік вступу в перший шлюб знизив-
ся, а соціальне дозрівання людини подовшилося, тому будувати сім’ю
найчастіше доводиться недостатньою мірою соціально й особистісно
зрілим людям.
Зниження шлюбного віку позначається на фазі народження
дітей у сім’ї (експансії). Оскільки старше покоління перебуває в ак-
тивному періоді власного особистого, соціального і професійного
життя, постає проблема молодих бабусь і дідусів і їхніх стосунків з
дітьми.
Крім позитивних аспектів, пов’язаних з народженням і вихованням
дітей, сім’ям у цьому періоді властиві напруженість бюджету, дефіцит
часу, значне обмеження можливостей відпочинку, дозвілля, складність
поєднання домашніх обов’язків із трудовою діяльністю, накопичення
фізичної і психічної втоми. Постає проблема перебудови функціо-
нально-рольової структури сім’ї, емоційних і духовних стосунків, сфор-
мованих на більш ранніх стадіях її становлення.
На думку багатьох дослідників, фаза стабілізації сім’ї є най-
складнішою і проблемною для всіх членів сім’ї, що зумовлено, з од-
ного боку, кризою середнього віку батьків, а з іншого — кризою під-
літкового віку дітей.
Гострота кризи багато в чому визначається тим, наскільки успіш-
но були вирішені проблеми на попередніх фазах життєвого циклу
сім’ї. Якщо ці проблеми не були вирішені, стосунки в сім’ї на цій фазі
можуть характеризуватися недостатньою згуртованістю, емоційною
близькістю, наявністю сексуальних проблем подружжя, неадекватних
способів взаємодії один з одним і з дітьми.
Фаза, коли діти залишають батьківський дім, характеризується
порушенням звичних правил і стереотипів взаємодії. У цьому разі по-
стає проблема наповнення взаємин подружжя новим змістом, що
компенсувало б емоційні втрати, пов’язані з віддаленням дітей від
сім’ї. Іноді вирішення цієї проблеми ускладнюється через суперечності,
що витіснилися у зв’язку з народженням і вихованням дітей, але акту-
алізувалися на фазі “порожнього гнізда”.
Остання фаза життєвого циклу сім’ї настає тоді, коли помирає
один із подружжя. У цьому разі другий з подружжя, як правило, час-
то приєднується до сім’ї дітей як бабуся чи дідусь, що вимагає від
дітей адаптації до зміни структури сім’ї.
13