мосферою, у яких панують агресивність і жорстокість, маргінальні з
алкогольною та сексуальною деморалізацією, правопорушницькі, зло-
чинні, психічно обтяжені.
За стадією становлення розрізняють сім’ї [8]:
· молоді (до 9 років), для яких істотним у психологічному ас-
пекті є ставлення подружжя один до одного і до спільного
сімейного життя;
· середні (10–19 років), які характеризуються стабільними сі-
мейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов’язків,
наявністю дітей, що підросли і є відносно самостійними;
· зрілі (понад 20 років), для яких характерне зростання значу-
щості подружніх стосунків, зокрема завдяки набуттю дітьми са-
мостійності і незалежності.
Більш розгорнуту картину циклів сімейного життя можна подати з
урахуванням “історичності” сім’ї, коли виокремлюють такі фази сі-
мейного життя [12]:
1) залицяння;
2) життя без дітей (від початку проживання разом до народжен-
ня першої дитини);
3) експансія (від народження першої дитини до останньої);
4) стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли пер-
ша дитина залишає сім’ю);
5) діти назавжди залишають батьківський дім;
6) “порожнє гніздо” (батьки після від’їзду дітей);
7) хтось із подружжя залишається один після смерті іншого.
Таке виокремлення фаз сімейного життя відбиває певні проблеми
сім’ї, властиві кожній з фаз.
Так, для фази залицяння у вітчизняних умовах характерне те,
що багато молодих людей у цей період продовжують жити з бать-
ками. Відсутність досвіду самостійного, фінансово незалежного
життя, житлові проблеми в поєднанні з лібералізацією сексуальних
стосунків можуть спричинитися до відмови молоді від шлюбу, поши-
рення альтернативних форм шлюбу, підвищення рівня позашлюбної
народжуваності чи (через бажання звільнитися від опіки батьків)
передчасного шлюбу.
Фаза життя без дітей характеризується прагненням молодят виз-
начити правила, за якими вони будуватимуть власну сім’ю, розподіли-
ти обов’язки, узгодити інтереси, звички, визначити цінності, сексуальні
12