емоційної задоволеності в сім’ї. Важливий показник сприятливого
сімейного психологічного клімату — прагнення до спільного роз-
в’язання сімейних проблем, проведення дозвілля при одночасній від-
критості сім’ї, її широких соціальних контактах.
Сім’ї з несприятливим психологічним кліматом характеризу-
ються насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособис-
тісних стосунків, коли члени сім’ї негативно ставляться один до од-
ного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від
перебування в сім’ї.
Залежно від ступеня негараздів розрізняють сім’ї конфліктні,
в яких виникають суперечності між інтересами, потребами, бажаннями
членів сім’ї, що породжує сильні і тривалі негативні емоції; кризові, де
потреби та інтереси стикаються особливо різко, оскільки стосуються
найважливіших сфер життєдіяльності сім’ї; проблемні, що потребують
допомоги в конструктивному розв’язанні конфліктів, у подоланні об’єк-
тивних складних життєвих ситуацій (наприклад, відсутність житла і за-
собів для існування) при збереженні загальної позитивної сімейної
мотивації.
Родини розрізняють ще за якістю зовнішніх і внутрішніх меж.
Найбільш патологічними варіантами, що розміщуються на протилеж-
них полюсах континууму, є ретрофлексуюча (від ретрофлексія —
спрямування енергії всередину) і дезорганізована сім’ї. Ретрофлек-
суюча сім’я має тверду непроникну спільну межу і водночас прозорі
індивідуальні межі. Члени цієї сім’ї так тісно взаємопов’язані через
острах розриву стосунків, що це знижує можливості індивідуального
зростання. Проблеми, що виникають внаслідок заплутаних, неконст-
руктивних стосунків, не розв’язуються через жорсткі зовнішні межі
сім’ї, відсутність достатніх контактів з оточенням. У таких сім’ях існує
велика небезпека виникнення психосоматичних захворювань.
Дезорганізована сім’я з надмірно прозорими зовнішніми межа-
ми розміщується на протилежному полюсі континууму. У таких сім’ях
через відсутність достатнього взаємного контакту її членів і відкри-
тості зовнішніх меж існує велика небезпека асоціальної поведінки
чи розпаду сім’ї як цілого. Між зазначеними полюсами розміщується
більшість родин, що функціонують з більш-менш адекватними межа-
ми [15].
За структурою влади розрізняють авторитарні, демократичні та
ліберальні сім’ї.
10